Це був один із найепохальніше поставлених концертів, де сапорт (не в образу) прозвучав просто як що-небудь аби протримати інтригу до моменту виходу французів.
Їх було шестеро, їх була армія. Звук, який їм поставили, лунав без підробок, без зайвих писків і шумів. Музичний напад хвилями накочувався, підбивав мої основні стовпи, на яких трималася свідомість. Першою, одразу ж масованою атакою, вони кинули у бій Persephone І, і одразу стало ясно, що зіграють вони Ausserwelt... я одразу капітулював, ноги підкошувалися, стояти було нелегко.
Вперше в житті від такого жирного звуку нутрощі мої вібрували, серце налилося тяжкістю, а в голові поруч із звичайними думками пульсувало щось більше ніж.... ніж будь-що. Воно було там усі чотири твори з вищевказаного альбому, а наостанок ще й із бонусною композицією. У кінці було нестримно тяжко відчувати, що це вже все, воно завершилося.
Але біг бенг таки трапився, тому все добре. Все добре.
Додому ми поїхали тут же.
А ехо лунає досі.
Дякую
wirys, Івану, Максиму та організаторам.
фото звідси